Личность и эпоха гетмана Украины (1687-1709 гг.) Ивана Мазепы являлась предметом описания, анализа и оценки не одного поколения историков, начиная с XVIII века. С точки зрения традиционной историографии можно выделить три основных условных направления, в рамках которых формировались схемы трактовок жизни и деятельности данной исторической личности, а также особенности оценок его последней военно-политической акции 1708 года.

Наиболее распространенным является представление И.Мазепы в роли изменника Петра, украинского народа и “вечной дружбы” российского и украинского народов. Его сепаратизм рассматривался как угроза для целостности Московского государства. Те авторы, которые придерживались государственного направления официальной российской историографии, были убеждены в существовании “единой и неделимой России” уже в конце XVII века. Соответственно Украина (Малороссия) воспринималась ими как ее неотъемлимая часть. В силу этого, переход И.Мазепы на сторону шведского короля Карла ХІІ, совершенный в интересах Украины, рассматривался как непосредственная угроза Московскому государству и поэтому не мог не рассматриваться ее идеологами и историками, как измена. Далі…

Старі дослідники української історії: Костомаров, Антонович та Еварницький, пишучи про діяльність гетьмана Пилипа Орлика на Правобережній Україні в 1711p., звертали свою увагу скорше на фактичний перебіг подій, ніж на вияснення причин та обставин, що сере’д них працював Орлик на Україні. Основне питання, чому широко закроєна акція Орликова в 1711р. не принесла сподіваних результатів, лишалося через те невиясненим. У цьому не можна обвинувачувати самих істориків, бо джерела, що на них вони спиралися, були, здебільшого, московського офіційного походження: реляції московських військових комендантів на Україні та їх переписка з приводу воєнних подій. Натомість матеріалів,— що походили б від другої сторони — шведів, запорожців, татар, поляків — майже не було. Не один історик вказував на потребу в таких джерелах: так Еварницький думав, що без них не можна обєктивно представити бою під Білою Церквою (1); Борщак пошукував за ними в Парижі, але не міг нічого знайти (2).

Працюючи в Пруському Державному Таємному Архіві, знайшов я кілька документів, що дають нам дещо нового для освітлення акції Пилипа Орлика на Україні в 1711р. Головна вага цих документів полягає якраз у тому, що вони доповнюють московські реляції описом подій у шведсько-татарському освітленню. Особливо цінною є одна кореспонденція, що писала її невідома особа з Бендер, місця перебування шведського короля й нашої української еміграції. Вона коротко малює самий похід Орлика й татар на Україну, а, головно, подає, чому акція спільних татарсько-польсько-козацьких сил не мала успіху. Отже, ці нові матеріяли, разом із іншими, вже друкованими — як дневник фельдмаршала Шеремєтєва, що його до цього часу дослідники не прийняли під увагу, — дають нам можливість наново освітлити деякі неясні питання з часів перебування гетьмана Пилипа Орлика на Правобережній Україні в 1711р. Далі…

Орест Субтельний. Мазепинці: Український сепаратизм на початку ХVIII ст. – К.,1994. – С.105

На підставі численних документів у контексті європейської історії висвітлюється діяльність гетьмана Мазепи та його однодумців.

• ЧАСТИНА ПЕРША
  • ВСТУП
  • Європейський контекст
  • Український контекст
  • Зв’язки козацької України з царями
  • Гетьман Іван Мазепа
  • Спокуса опору
  • Українські невдоволення
  • Контакти Мазепи з Лещинським і Карлом XII
  • Конспіративне мистецтво Мазепи
  • Боротьба за Україну
  • Перша реакція Петра І
  • Пропагандистська війна
  • Хто в Україні підтримував царя
  • Мазепа та запорожці
• ЧАСТИНА ДРУГА
  • Бендерський період
  • Українці в Бендерах: склад, умови, конфлікти
  • Обрання Пилипа Орлика на гетьмана
  • “Бендерська Конституція”
  • Кримський союз
  • Українсько-татарскька співпраця: прецеденти
  • Українсько-татарський договір
  • Протиросійська пропаганда сюзників
  • Похід 1711 року
  • Похід закінчується катастрофою
  • Турецько-український союз
  • Українсько-турецькі переговори
  • Українсько-турецький договір
  • Крах турецької орієнтації
  • Незгоди між Орликом і турками зростають
  • У переговори вступають поляки
  • Турецько-польські дебати з українського питання
  • Орлякова пропольська орієнтація
  • Порта відмовляється від своїх українських планів
• ЧАСТИНА ТРЕТЯ
  • Перехідний період
  • Мазепинська інтерлюдія в Європі
  • Цареве полювання на мазепинців
  • Інтернування Орлика в Османській імперії
  • Запорожці під татарською зверхністю
  • Цар стискає лещата
  • У вирі дипломатичних інтриг
  • Лещинський, Орлик і “українська революція”
  • Місія Григора Орлика до Порти
  • Місія Григора Орлика до Криму
  • Розв’язка
  • Україна після Петра І
  • Повернення запорожців під владу Росії
  • Останні спроби
  • ВИСНОВКИ

Далі…

Нема найменшого сумніву, що гетьман Іван Мазепа був відданий ідеї української державности і — тим самим — ідеї соборности України. Ці ідеї він одідичив по своїх українських предках; він дістав їх на спадщину від своїх попередників — українських гетьманів, від Хмельницького до Самойловича. Ці ідеї були провідними для нього в його державно-політичній і культурній діяльності, і їх заповів він майбутнім українським поколінням.
Доба Мазепи — це часи відродження України: політичного, економічного, культурного — по Руїні, що знищила великі пляни Хмельницького, Виговського і Дорошенка, обмежила Українську державу тереном Лівобережжя, поставила гетьманську владу віч-на-віч з ростучою силою старшинської аристократії й залишила Україну на поталу московського імперіялізму.
Далі…