Biography of Charles (Karl) ХІІ
Карл ХІІ
Charles (Karl) X ІІ (1682 – 1718) – the Swedish king (1697 – 1718), representative of Palatinate (Pfalz) dynasty. The son of the Danish princess Ulrika Eleonora and the king Karl ХІ. Being eleven-years old he has left without his mother, he was brought up and got education under supervision of the father. The outlook of young prince was formed under significant influence of his spiritual advisor – bishop Erik Benzelius, що згодом відобразилося у надзвичайній побожності принца. Прикметною стороною вдачі Карла була рання схильність до військової справи, і як наслідок, аскетично-спартанського способу життя. Після смерті батька навесні 1697 р. і по недовгому регентському правлінні, швидко скасованому за допомогою прихильних до Карла радників Ларса Валенштедта й Карла Піпера, він посів королівський престол. Початок самостійного правління Карла ХІІ став водночас початком усталення режиму одноосібного правління, коли король прагнув унезалежнитися від впливу двірських партій і станово-представницького парламенту — риксдагу, який на деякий час перестав скликатися. Іншим проявом самостійної поведінки молодого монарха стала відмова одружуватися згідно з потребами династичних стратегій свого роду та намагання самостійно вести зовнішню політику.
Від початку Великої Північної війни (1700—1721) і до кінця свого життя король перебував у воєнних виправах та на чужині, прагнучи зберегти й посилити позиції Швеції на європейській арені. Після переможних кампаній у Ліфляндії (1700), Польщі та Саксонії (1701—1707), а також нещасливої Полтавської битви (1709) Карл ХІІ опинився у вигнанні в Бендерах, де знаходився до 1714 р., безуспішно намагаючись утворити велику антиросійську коаліцію. Переконавшись у марності своїх зусиль, король інкогніто повернувся до Швеції, аби продовжити війну. Проте за час його відсутності країна змінилася — вона вже була виснажена фінансово та економічно. При дворі зростало невдоволення авантюрною й небезпечною, з точки зору можновладців, воєнною політикою короля, яке посилилося внаслідок кількох невдалих експедицій у Норвегію в 1715—1717 рр. Карл ХІІ загинув при облозі фортеці Фредрикстен у листопаді 1718 р.
