Biography of Stanisław I Leszczyński
Stanisław I Leszczyński
Stanisław I Leszczyński Stanisław I Leszczyński (1677 – 1766) – the Polish king in 1704-1712, duke of Lorraine. The son of the bearer of the crown Rafał Leszczyński and the grandson of the great crown hetman Stanisław Jabłonowski, he belonged to one of the richest and powerful magnate families of Rzecz Pospolita. He started his political career after educational travel across Europe traditional to magnate youth, одержавши уряд коронного підчашого (1697) і воєводи познанського (1699).
Початково підтримував правління саксонської династії, але від 1703 р. очолив опозиційний Августу ІІ табір великопольських магнатів (т. зв. Варшавську конфедерацію), домагаючись зведення на трон сина покійного короля Яна ІІІ Собеського Якуба. Зустріч у квітні 1704 р. з Карлом ХІІ виявилася для Лещинського фатальною — його несподівано було висунено кандидатом на польську корону. Новий володар, імпульсивний і поступливий, до того ж позбавлений політичних і військових важелів впливу, став повністю підпорядкованим шведській політиці. Після поразки свого союзника й протектора під Полтавою виїхав до Штеттина, звідки керував антисаксонським рухом польської шляхти. Прагнучи припинення громадянської війни в Речі Посполитій, у 1712 р. зрікся корони, емігрувавши спочатку до Туреччини, а згодом до Німеччини й Франції. Після смерті в 1733 р. Августа ІІ прагнув за сприяння свого зятя французького короля Людовіка XV повернути польський трон, але зазнав поразки у військовому протистоянні з Августом ІІІ, підтримуваним Росією. Після повернення до Франції дістав від французького короля герцогство Лотарингію. Останні роки свого життя провів у Нансі, де його коштом було відкрито першу Публічну бібліотеку (1750), Станіславівську академію (1751), а в Люневілі засновано Кадетську школу (1737).
