This material is contributed by Olga Kovalevska and published in the “Ukrainian Historical Journal”
The original of the article in pdf format can be downloaded here.
The article is published under gracious consent of the author and the editorial house of the journal.

The searches by Ukrainian historians and art historians of the authentic depictions of Ivan Mazepa are in progress for more than two centuries. The significant research work conducted by such noted scientists as O. Lazarevsky, M. Hrushevsky, F. Umanets, B. Barvynsky, І. Borshchak, B. Krupnytsky, V. Sichynsky, Т. Matskiv and others. Значна пошукова робота дозволила сформувати перелік вірогідних портретів І. Мазепи, створених протягом кінця XVII — в першій половині XVIII ст. Серед них найбільш відомими були портрет з Успенського собору Києво-Печерської Лаври, портрет з літопису С. Величка, портрети з родини Бутовичів, портрет роботи І. Нікітіна з Петербурзької Академії мистецтв (так званий портрет «Напольного гетьмана малороссийских войск»), портрет з Державного історичного музею у Москві, гравірований портрет роботи Яна (Жана) Пьотра (Пьєра) Норбліна де ля Гурдена, портрет з картиної галереї замку Гріпсгольм (Швеція), зображення на гравюрах, виконаних українськими майстрами І. Мігурою та Д. Галяховським, гравірований портрет роботи М. Бернігеротга та пізніші копії, виконані гравером Д. Бейлєм за малюнком С. Фальки, портрет з замку у Підгір’цях.

More…

(1) The historiography of ХІХ – beginning of ХХІ centuries numbers enough of messages, articles and monographs which cover somehow the issue of popularity of Mazepa image in the world literature, painting, music, theatre and even in cinematography. (2). Such prevalence of this image in the artworks has been closely related to one of directions of the world culture – romanticism. The adherents of romanticism searched for images for their own works in the recent past. Їх цікавили особистості з сильним, пристрасним характером, які, опинившись у скрутних життевих обставинах, під час найбільшого напруження духовних сил, демострували взірці особистого героїзму. Характерним мотивом їхньої творчості була близькість людини і природних стихій, розпал пристрасті та боротьба людського духу проти реалій оточуючого світу. Тому не дивно, що митці звернули увагу на легендарні «мазепинські» сюжети і створили безліч варіантів їхньої інтерпретації. Як свідчить статистичний аналіз, проведений Наталі Маре, наслідком захоплення ціми сюжетами стала поява 186 гравюр, 42 картин, 22 музичних твори, 17 літературних творів, шістьох скульптур (3).

Найменш висвітленим в літературі залишається питання використання образу Мазепи в різножанрових творах, написаних для виконання на сцені. Через брак відповідних джерел повноцінно реконструювати історію абсолютно усіх драматичних постановок, оперних вистав, музичних етюдів, пантомім та циркових номерів з відповідною назвою, не уявляється можливим. Тому пропонуємо розглянути питання на підставі віднайдених матеріалів, які хронологічно охоплюють період з 1811 по 2004 р., а їхній зміст дозволяє зробити певні висновки.

Отже, у сценічних постановках та музичних творах, створених європейськими та американськими митцями, образ Мазепи набуває свого поширення одночасно із зростанням його популярності в творах романтичної літератури та живопису.

More…

Translated by D. Zagul

І

В жахливий день біля Полтави
Од шведів щастя утекло.
Навкруг порубане, криваве
Все військо Карлове лягло,
Військова міць, воєнна слава.
Така ж, як ми, її раби, —
Майнула до царя, лукава,
І врятувався мур Москви. —
До того пам’ятного року,
До ще жахливішого дня,
Що на ганьбу й різню жорстоку
Ще більше виставив ім’я,
Ще більше військо дав на злім. —
Одному грім, а блиск усім.
ІІ

Такий од долі жереб впав:
І Карло день і ніч тікав
Через поля, річки, діброви
В чужих і власних краплях крови.
За нього ж тисячі лягло,
А й слова скарги не було
На честолюбця в день заглади.
Як правда не боїться влади.
А як загинув кінь його,
Убитий кулею на полі,
Гієта дав йому свого
І вмер у російській неволі.
Та й цей скакун звалився з ніг,
Як чвалом кілька миль пробіг.
І в пущі, в темній глушині,
Де навкруги ворожі чати
Вже розвели свої вогні,
Прийшлося Карлу ночувати.
Чи ж це ті лаври, той вінок
Воєнної потуги й слави,
Що забирав останній сок
З народів шведської держави?
Мов неживого під сосну
Поклали короля до сну.
Тягуча ніч, холодний іній,
Гарячка ран, непевна путь
Йому заснути не дають —
Затерпло тіло, рани сині…
Та мужньо зносить володар
Від долі посланий удар,
Бо підкорив нестерпні болі
Своїй твердій і впертій волі,
Що перед нею всі пригоди
Німіють, як колись народи.

More…

This document is published under gracious consent of the authors and the publishing house.

Hetman Ivan Mazepa: personality, milieu, age. Collected scientific works / executive editor V. А. Smolyi, executive secretary О. О. Kovalevska. — К.: Institute of History of Ukraine, National Academy of Sciences of Ukraine, 2008. — 398 pp.

The collection covers the issues of domestic and foreign policies of І. Mazepa, events of the Great Northern War of 1700-1721, фольклорні інтерпретації образів гетьмана Мазепи та фастівського полковника Палія, рефлексії сучасних вчених щодо історіографічної оцінки постаті гетьмана у ХІХ ст.; документи, які ілюструють діяльність І. Мазепи, П. Орлика, а також щоденник шведського офіцера, який є змістовним джерелом щодо подій 1709 р. під Полтавою.
Для науковців, аспірантів, студентів, а також тих, хто цікавиться українською історією.

Редакційна колегія: д. і. н., академік НАН України В. А. Смолій (відп. редактор), к. і. н. О. О. Ковалевська (відп. секретар), д. і. н., проф. О. А. Бачинська, д. і. н. проф. В. М. Горобець, д. і. н., проф. С. А. Леп’явко, к. і. н. В. М. Матях, д. і. н. П. М. Сас, к. і. н. В. В. Станіславський, д. і. н. Т. В. Чухліб.

Рецензенти: О. І. Гуржій, доктор історичних наук, професор; О. А. Удод, доктор історичних наук, професор; В. О. Щербак, доктор історичних наук, професор;

Автори вміщених статей та матеріалів висловлюють свою власну думку, що не обов’язково збігається з поглядами членів редколегії, і несуть відповідальність за достовірність наведених фактів та відомостей.

More…

On October, 17, 2007 the session of the Kyiv city council board has taken place on which the decision about renaming of the street of Sichneve Povstannya (January revolt) to Ivan Mazepa street was approved. The decision by the Kyiv city council was accepted almost unanimously: 71 votes in favour and only one – against. For the first time the deputies of the Kyiv city council have considered this issue in 1997 when the decision about commemoration of the outstanding statesman – politician and the most famous Ukrainian hetman – Ivan Mazepa has been taken. Однак до виконання цього рішення того року не дійшло. Теперішне рішення Київради має бути виконаним, особливо з огляду на Указ Президента України В. Ющенка про відзначення 300-річчя військово-політичного виступу І. Мазепи та вшанування його пам’яті. На жаль, ці рішення, які вітаються представниками українських наукових, культурних та громадських кіл, стали не до вподоби представникам Російської Православної церкви Московського патріархату, чиїм форпостом є Київо-Печерська лавра. Всеукраїнське православне братство Олександра Невського, Союз православних братств України та Союз православних громадян України виступили зі спільною заявою про «неприпустимість появи вулиці Мазепи у Києві». Маємо повідомити, що подібні дії є грубим втручання Церкви іншої держави у внутрішні справи України. До того ж, відомості подані в цій заяві не відповідають історичним фактам і дезорієнтують віруючих. У зв’язку з цим подаємо до уваги наших читачів кілька зауваг щодо історичних підстав прийнятого рішення Київради, а також деяких «незручних» історичних фактів, які були проігноровані в Заяві представників «православної громадскості».

More…

Recently the interest of the general public to the Great Northern War and its decisive battle near Poltava on June, 27, 1709, has considerably grown. The major role in this the national and foreign mass media have played. So during the visit of the President of the Russian Federation to Kyiv among the issues discussed with his Ukrainian colleague, was also the celebration of 300-years anniversary of the battle. Для Полтави це має особливе значення, оскільки місту має приймати багато гостей, які, напевно, захочуть відвідати місце, де сталася подія, яка стала поворотною точкою в європейській історії XVIII сторіччя. Це непроста місія, якщо брати до уваги, наскільки суперечливі оцінки викликає як сама битва, так і діяльність окремих її учасників. Досить пригадати фільми Юрія Ільєнка «Молитва за гетьмана Мазепу» та Олега Ряскова «Слуга государєв», які набрали широкого розголосу, масу статей у газетах та інтернет-виданнях, присвячених цій темі. За таких непростих умов лише зважений і делікатний підхід до організації всього, що буде пов’язане з 300-річчям Полтавської битви, дозволить залишити дату 27 червня 2009 року в нашій історії не залитою фарбою (неважливо, якого кольору) і не заплямованою конфліктами будь-якого роду.

More…

The great historical anniversaries always force us to reflect a little bit on how many things in our life are the consequence of the outstanding events which happened hundreds years ago. There are such milestones and such figures in the peoples’ destiny which designate the whole epochs: Joan of Arc and reversal of English siege from Orleans, the Great Revolution and Napoleonic wars – for the French people, the armed unification of the nations in one state – for Italians and Germans, війна за Незалежність та громадянська війна — для американців, Полтава і Бородіно — для росіян, зруйнування Храму та Голокост — для євреїв, Перемога 1945 року — для всіх, хто зазнав наруги фашизму. Кожний народ знає ті визначальні моменти своєї історії, які зробили його таким, яким він є, безвідносно до того, були це величні перемоги або катастрофічні поразки, що ставили його на межу виживання. Українці в цьому сенсі мало чим відрізняються від інших, за єдиним винятком, — у них коротша пам’ять про самих себе і набагато краща та уважніша щодо моментів «спільної історії» — адже останні 350 років вони набагато частіше вважали себе частиною чогось більшого, аніж лише «український народ». Короткі спалахи незалежного існування швидко топилися в крові, і набагато довші часи українці вивчали свою історію з чужих слів, починаючи вірити у ті історичні концепції, які відводили їм місце лише на маргінесі чиєїсь набагато більш «славної», але, зізнаємось, — чужої історії. А чужа історія — це чужа доля.
More…