«In own home – own truth»

Taras Shevchenko

The forthcoming “round” historical dates are the good occasion to think over our attitude toward own history. Especially, when it concerns the events, which result in controversial judgements and even public indignations since long time. Such “nervous” dates comprise 300-years anniversary of the Ukrainian-Swedish union made by the hetman I. Mazepa and the king of Sweden Charles (Karl) XII, as well as 300-years date of Poltava battle. Це про них ідеться в статті Кирила Галушка «Святкування» чи «відзначення», або доки триватиме для українців Полтавська битва” («День», 23 червня ц. р.), яка якраз і спонукала мене взятися за перо. Тим паче, що незадовго до її появи на сторінках видання мені також — як і К. Галушку — випало побувати в тих місцях, де колись у ратних поєдинках випробовували свою долю Карл ХII, Петро I та Іван Мазепа, і отримати чималу «дозу» вражень від побаченого й почутого.
More…

The extraordinary life of the hetman Ivan Mazepa, his efficient activity of many years for the benefit of Ukraine contributed to the formation of firm belief of patriotic descendants that this outstanding person deserves the merited immortalization. Clearly, that the erection of the monument to the “traitor of Ukrainian people and eternal friendship with brotherly Russian people” in the Soviet Ukraine was impossible for propaganda and ideology reasons. At the same time among Ukrainian Diaspora this idea did not find an appropriate financial support rather long time. З набуттям Україною статусу незалежної держави питання вшанування пам’яті про гетьмана І. Мазепу стало актуальним, але з’явилася проблема іншого характеру, а саме — відсутність сталої іконографічної традиції у відтворенні образу гетьмана. Потрібен був час, щоб спробувати цю проблему вирішити. Відбувалося це в трьох основних напрямках. З одного боку, сучасні українські художники у своїх творах здійснили спробу повернутися до легендарно-романтичного трактування образу Мазепи, що було притаманне творам живопису ХIХ ст. З іншого боку, вивчення історії України періоду гетьманування Івана Мазепи, дослідження наукової літератури, присвяченої проблемі іконографії гетьмана, а також праця художників у власних творчих лабораторіях, дозволили створити цілу низку портретів гетьмана Мазепи, які відображали сприйняття цього образу сучасними митцями. І нарешті було здійснено кілька спроб втілити бачення Мазепи не лише в творах живопису або графіки, але й скульптури. Останній досвід був надзвичайно важливим, бо саме він дозволив, нарешті, створити пам’ятники великому гетьману.
More…

The actions of the hetman I. Mazepa are still the subject of the captious analysis. They contain the clue to the scale of his personality, thoughts, culture of the politician at the end of XVІІ – beginning of XVІІІ centuries.

Recently, a number of historians paid attention to the sources, which are likely to contradict the conceptions about I. Mazepa as the patriot, highly moral and highly educated person, which were formed in Ukraine after disintegration of the USSR.

Йдеться про епізод кінця 1708 р., коли, за опублікованими історичними документами, гетьман направив до царя Петра І миргородського полковника Данила Апостола з таємною пропозицією видати шведського короля, аби в результаті цього отримати амністію.

More…

There are quite a lot of sources about denunciation by the general judge Vasil Kochubey about Ivan Mazepa, which explains his action by aspiration to show up the hetman as the traitor of the tsar, to prove his loyalty to Peter I and to revenge for “abuse” of his daughter Motrya. In the meantime the thorough studying of the investigation documents in this case and the circumstances for appearance of the petition give all the reasons to make somewhat different conclusions with regard to the motivation of the revealing document.
More…

In November, 1689 the monk Solomon has arrived from Ukraine to the Polish king Jan Sobieski. The royal chamber representative Podolsky informed the stolnik (steward) Ivan Volkov, the resident of Moscow, on December, 16 that the newcomer has been with image of the Saviour in the Crimean campaign and he has brought the letter from Mazepa, although without his signature, but with hetman’s big seal [1]. The confidential informant did not know about the content of the letter.

М. Костомаров однозначно трактує прихід ченця до Варшави як хитромудру провокацію проти гетьмана його недоброзичливців, які тоді намагалися скомпрометувати українського керманича анонімними доносами про його таємне бажання з’єднати Україну з Польщею. “Обласканий московським урядом, не маючи при цьому причини остерігатися припинення до себе довіри, — зауважував він, — Мазепа нічим не спонукався до зради: польська сторона не була могутня, а московська дуже слабка. Мазепа не був ще таємним ворогом російського царя і російської держави, тому що це не надавало йому ніяких вигод“. Майже подібну точку зору відстоював й О. Оглоблин.

More…

(Comments on the publication in “Facty i commentariyi”*)

On February, 6, 2001, in the newspaper “Facty i commentariyi” (Facts and comments) the interview by E. Kosnichuk, F. Tselmer «For each date with Motrya Kochubey the hetman Mazepa gave her 10 thousand tchervonets (golds)» was published and on April, 7 the same year the article by E. Kosnichuk “Hetman Ivan Mazepa died in Kyiv under another name? This sensation was given to the editorial board… by his probable descendant”, in which the Ukrainian hetman – statesman is presented as the perfidious traitor – deceiver of all and sundry from the childhood, catholic – intriguer, людину без совісті і моралі. Все це подалося на двох полосах під соусом знайдення «ключа к тайне Ивана Мазепы» спочатку «обыкновенным школьным учителем истории» Сергієм Дьоміним, а потім Іваном Федосійовичем Мазепою, «вероятным потомком». Шукачі «правды» з допомогою «Фактов» оприлюднили читачам стільки нового викривального компромату про гетьмана, що перевершили, здається, всіх фальсифікаторів його біографії разом узятих. Власник однієї-єдиної папочки з розшуковими документами С. Дьомін, схоже, якимось чином побував у ХVІІ столітті у дні, коли мати колисала І. Мазепу у колисці, і вже тоді він, підступний син, не міг дивитися в її очі, бо мав «бесовские мысли»! «Історик» практично через кожен абзац цитує його думки. Наприклад: «Я для нее (матері.-Авт.) ни лях, ни казак, а выродок», — считал Иван«. С. Дьомін не уточнює, з якого джерела (невідомого всім маститим історикам!) чи сновидіння він це запозичив. Але звучить ефектно!

More…

«Sweet Fatherland Ukraine, the other side land», – so the hetman Ivan Mazepa repeatedly spoke about the Right-Bank Ukraine where he was born. As it is known this land was under authorities of foreign states at that time and it has been divided by the international treaties between Rzecz Pospolita, Muscovite state and Ottoman Empire. The return of the “other side land” under hetman’s mace became the determining objective for the whole period of I. Mazepa governance.

Незважаючи на антиукраїнську спрямованість міжнародних угод, на Правобережжі продовжувало існувати козацтво. Під керівництвом білоцерківського (фастівського) полковника Семена Палія воно поступово піднялося на більш високий рівень самоорганізації та змогло відродити державні інститути, знищені тут у 70-х роках ХVІІ століття. Правобережні козацькі полки намагались об’єднатися з Лівобережною Україною у спільний гетьманат. І. Мазепа повинен був враховувати ці прагнення до об’єднання і впливати на царський уряд з метою позитивного вирішення цього питання. Разом з тим, Москва не хотіла порушувати умови «Вічного миру» з Польщею й погоджувалася на володіння польським королем правобережними землями України.

More…