Coat of arms of hetman Ivan Mazepa: its depiction and origin

The coat of arms of the hetman Ivan Mazepa, who was one of the greatest patrons of the art in his time, is depicted on many lifetime pieces of art – drawings, wood engravings etc. Notwithstanding the intent inspired from Moscow to destroy everything that would remind of Mazepa, quite a lot of pieces of art remained from that inheritance. Due to this fact today we have no significant complexities with regard to the view of the coat of arms of the hetman. Йдеться про герб Курч, зображення якого в мазепинські часи іноді подавалося і в дзеркальному відображенні, а з часом набуло і деяких видозмін.

В другій половині 1707 року імператор Йозеф І надав гетьману Івану Мазепі титул князя Священної Римської імперії германської нації. Його основою став срібний знак старовинного герба Курч із срібним півмісяцем (праворуч) та золотою шестикутною зіркою (ліворуч) на червоному полі. Це зображення продовжило практику дзеркального відображення півмісяця та зірки, що є важливим аргументом на користь не випадковості цього варіанту. Окрім таких обов’язкових атрибутів як князівські мантія та корона, суттєвим доповненням традиційного гербового знаку є зображення срібного обладунка, повернутого ліворуч у три чверті.

Проблемним до сьогодні лишається питання про шляхи набуття герба Курч предками гетьмана — білоцерківськими боярами Мазепами-Колединськими. В давніх гербівниках цей герб описано як такий, що ним користувався лише один рід — князі Курцевичі.

Герб Курч в книзі Бартоша Папроцького «Herby rycerztwa polskiego» 1584 р.

В гербівнику Бартоша Папроцького «Herby rycerztwa polskiego», що вперше було видано в Кракові в 1584 році, Курч вміщено серед оригінальних давніх гербів, якими користувалися роди Великого князівства Литовського. Папроцький зазначив, що користувався ним тоді рід Курчів, які мешкали на Волині. З них він згадав двох братів князів Дмитра Булу та Олександра Курцевичів, мужніх воїнів його часів, які відзначилися в битвах з татарами. Згодом цю інформацію з певними доповненнями зустрічаємо в гербівниках Окольського, Кояловича та Нєсєцького. В останніх з’являється думка про зв’язок герба Курч з гербом Косьцєша.

Герб Курч в книзі Шимона Окольського «Orbis Polonus» 1641 р.

У всіх цих гербівниках вміщено однотипне зображення герба Курч, проте використання його кожним членом князівського роду Курцевичів могло призводити до появи нового оригінального варіанта. Про це свідчить зображення з печаток володимирського підстарости князя Олександра Курцевича (1584 р.), білоцерківського підстарости князя Дмитра Булиги-Курцевича (1581 р.) та князя Яна Коріатовича-Курцевича (1755 р.). З публікації цих відбитків робимо припущення, що в гербівниках кінця XVI — середини XVIII ст. зафіксовано початкове зображення герба Курч. Натомість в повсякденному вжитку князі Курцевичі використовували на своїх печатках різні персональні варіанти родового герба. Значні відмінності між варіантами герба Курч князів Олександра та Дмитра можна пояснити вже тим, що вони були не рідними, а двоюрідними братами. Князь Ян, можливо, був прапраправнуком князя Дмитра Булиги-Курцевича. Цікаво, що фрагмент предківського герба перетворився до середини XVIII ст. на перевернутий знак герба Косьцєша, на що могли вплинути як згадані вище припущення в гербівниках, так і можливий шлюб одного з князів Курцевичів з шляхтянкою герба Косьцєша.

Герб Курч в книзі Каспра Нєсєцького «Herbarz Polski» 1840 р.

З цих даних зрозуміло, що Курч є давнім та самобутнім гербом роду князів Курцевичів, що розвинувся, можливо, із знака власності одного з їхніх предків. З огляду на це можливими є такі сценарії набуття герба Курч Мазепами:

Мазепи є гілкою князів Курцевичів та використовували Курч як давній герб своїх предків;
Мазепи мали родинні пов’язання з князями Курцевичами і були прийняті останніми до свого герба;
Мазепи були слугами князів Курцевичів і з часом почали використовувати їхній герб.

Щодо першого сценарію слід зауважити, що він є малоймовірним вже з огляду на повну відсутність будь-яких згадок про князівський титул Мазеп в другій половині XVI — першій половині XVII ст. та особливо в часи гетьманату Івана Мазепи. Важко припустити, щоб у часи, коли князівський титул навіть зубожілій родині надавав великого суспільного престижу, Мазепи з власної волі уникали його використання. Особливо неймовірною така відмова від титулу виглядала б за часів гетьмана Івана Мазепи, адже свою належність до давнього князівського роду останній зміг би добре використати в тривалій політичній грі з московською елітою.

Герби князів Курцевичів з книги Віктора Віттига «Nieznana szlachta polska i jej herby» 1908 р. (зліва направо): князя Олександра (1584 р.), князя Дмитра (1581 р.), князя Яна (1755 р.)

Другий сценарій є, на наший погляд, найбільш ймовірним. Родини князів Дмитра та його сина Йони Курцевичів були з 1578 р. до 1618 р., тобто протягом сорока років пов’язані з Білоцерківським староством, бо ці князі обіймали тоді посаду білоцерківського підстарости.

Посада підстарости у випадку Білоцерківського староства, яке на той час (протягом 1559—1620 рр.) тримали князі Василь-Костянтин та його син Януш Острозькі, означала найвищого місцевого урядника, який постійно перебував у Білій Церкві. Останнє було зумовлене високим статусом князів Острозьких, які господарили в своїх величезних маєтках та численних королівщинах через намісників та підстарост. Таким чином, князі Дмитро та Йона Курцевичі тривалий час очолювали адміністрацію Білоцерківського староства безпосередньо на місці. Протягом цього ж часу Мазепи належали до невеличкої групи найбільш впливових білоцерківських земянських та боярських родів, з яких ті ж Курцевичі мали добирати урядників для управління староством.

Хоча доля дітей князів Дмитра та Йони Курцевичів більш-менш відома, проте князь Дмитро, як один з найбільш багатих та впливових представників роду, міг видати за котрогось із Мазеп якусь свою біднішу родичку. Власне гетьман Мазепа не обов’язково мав би вести свій родовід від такого доволі ймовірного шлюбу Мазепи з Курцевичівною. Престиж князівського титулу був таким значним, що достатньо було одному з білоцерківських Мазеп побратися із князівною, щоб інші родичі вже на цій підставі могли користуватися чи бути прийняті до герба князів Курцевичів. Що така практика не була чимось винятковим для кінця XVI — початку XVII ст. свідчить прийняття князями Ружинськими до свого герба шляхтича Миколая Нецевича.

Такий чи подібний перебіг подій міг призвести до прийняття Мазепами герба Курч князів Курцевичів. Додатковими аргументами на користь шлюбу одного з предків чи родичів гетьмана Мазепи з Курцевичівною є близькість варіанта родового герба князя Дмитра Булиги-Курцевича та герба Мазеп, а також факт обіймання посади білоцерківського підстарости князем Йоною Курцевичем.

Менш ймовірним, однак все ж можливим є третій сценарій. Дійсно, Мазепи-Колединські могли належати до числа слуг князів Курцевичів. Хоча вже в XVI ст. князі Курцевичі належали до числа дрібних служилих князів, проте вони напевно мали слуг, які виконували звичайні для тих часів доручення по управлінню невеликих маєтків самих князів Курцевичів чи обіймали певні дрібні маєткові, судові й земські посади, які залежали від Курцевичів в силу служби цих останніх князям Острозьким. Відомо, що князі Курцевичі з середини XV ст. володіли маєтками та обіймали низку посад у Волинському воєводстві. Знахідки І. Тесленка про родину Мазеп, яка мешкала в другій половині XVI ст. на тих само теренах, та дотичні факти з біографії самого гетьмана свідчать на користь наявності зв’язків роду Мазеп із Волинню. Проте характер тих зв’язків та їх початки лишаються поки що не з’ясованими, що не дозволяє відкинути ідею про прийняття князями Курцевичами до родового герба предка Мазеп як свого слуги.

Нові знахідки можуть в майбутньому суттєво доповнити наші знання про герб Мазеп. Цьому сприятимуть і нові генеалогічні знахідки з XVI ст. і, особливо, публікація сфрагістичних пам’яток, які б стосувалися як Мазеп, так і князів Курцевичів.

Чернецький Є. Герб гетьмана Івана Мазепи: його зображення та походження // Сіверянський літопис. — 2007. — № 5. — С.53—56.

Примітки

Цей факт є дуже промовистим й унаочнює різницю між офіційною позицією Російської імперії й РПЦ та ставленням українського суспільства до гетьмана Мазепи.

Приклад правильного зображення герба І. Мазепи містить, зокрема, водяний знак на тогочасному гетьманському папері
(Мазепа: Збірник // Передм., упоряд. тексту й іл., комент. Ю. І. Іванченка. — Київ: Мистецтво, 1993. — С.85).

Дзеркальне відображення герба спостерігаємо, наприклад, на малюнку з арабського Євангелія 1708 року
(Українська графіка XI — початку XX ст.: Альбом // Авт.-упоряд. А. О. В’юник. — Київ: Мистецтво, 1994. — С.116).

Наприклад, на портреті гетьмана І. Мазепи з літопису Величка (1720 р.) дзеркальне відображення герба поєднане із обома загостреними закінченнями на нижній горизонтальній частині гербового знака (Там само. — С.63). Найбільше змін порівняно з першозразком спостерігаємо в зображенні, опублікованому князем Олександром Дабіжею з посиланням на «Allgemeines grosses Wappenbuch»: в ньому закінчення на нижній горизонтальній частині гербового знака є прямими, а зірку замінено на півмісяць (див. кольорову вкладку до статті: Дабижа А. В., князь. Мазепа-князь и его шляхетский и княжеский гербы // Киевская Старина. — Киев, 1885. — № 12. — С.715—718). В цій останній статті автор хибно зауважив, що зірка стала новим елементом князівського герба Івана Мазепи.

Дабижа А. В., князь. Мазепа-князь и его шляхетский и княжеский гербы… — С.716 та кольорова вкладка.

В тексті брати названі Курчевичами — прізвищем, яке походить від прізвиська Курч. Згодом його було українізовано й варіант Курцевич увійшов і до польської традиції (Dunin-Borkowski J.S., hr. Spis nazwisk szlachty polskiej. — Lwow, 1887. — S.198). Про це більше див.: Герасименко В. Родовід князів Курцевичів // Генеалогічні записки Українського геральдичного товариства. — Біла Церква: Видавництво ТОСК, 2000. — Випуск І. — С.63.

«Klejnotu takim ksztaltem uzywaja na Wolyniu Kurczowie. Kniaz Bula Dymitr Kurczewic byl wieku mego mezem znacznym, ktory z pogany wiele a meznie w potrzebach czynil i znacznie je pogramial. Alexander Kurczewicz, takze brat jego, sily i mestwa wielkiego, maz w potrzebach z pogany bywaly»
(Herby rycerztwa polskiego. Na piecioro xiag rozdzielone. Przez Bartosza Paprockiego zebrane y wydane roku Panskiego 1584. — Krakow, 1584. — S.677;
Herby rycerstwa polskiego. Przez Bartosza Paprockiego zebrane i wydane r.p.1584. — Krakow, 1858. — S.862).

Okolski S. Orbis Polonus. — Cracoviae, 1641. — T.I. — Fol.510.

Ks. Wojciecha Wijuka Kojalowicza S.J. Herbarz rycerstwa W.X.Litewskiego tak zwany Compendium czyli O klejnotach albo herbach ktorych familie stanu rycerskiego w prowincyach Wielkiego xiestwa Litewskiego zazywaja. — Krakow, 1897. — S.116.

«Kurcz herb. Jest niby Ko?ciesza ale wywrocona, z zelezcem odkrzywionym, po prawej stronie jej gwiazda, po lewej ksiazyc nie pelny, jednym rogiem do gory, drugim na dol: na helmie Ks. Kojal. in MS. kladzie trzy piora strusie, i powiada ze tarczy pole powinno byc czerwone»
(Herbarz Polski Kaspra Niesieckiego S.J. powiekszony dodatkami z pozniejszych autorow, rekopismow, dowodow urzedowych i wydany przez Jana Nep. Bobrowicza. — Lipsk, 1840. — Tom V. — S. 451—452).

Ks. Wojciecha Wijuka Kojalowicza S.J. Herbarz rycerstwa W.X.Litewskiego… — S.116;
Herbarz Polski Kaspra Niesieckiego… — S.451—452.

Nieznana szlachta polska i jej herby // Opracowal W.Wittyg przy wspoludziale S.Dziadulewicza. — Krakow, MCMVIII. — S.169.

Герасименко В. Родовід князів Курцевичів… — С.64.

Там само.

Князь Дмитро Курцевич обіймав посаду білоцерківського підстарости до своєї смерті в грудні 1596 р., а його син князь Йона вперше згадується на цій посаді в 1612 р. (Там само. — С.65, 67). Хто був білоцерківським підстаростою в проміжку між кінцем 1596 р. та початком підстаростування князя Йони нам невідомо.

З усього білоцерківського земянства та боярства королівські привілеї на маєтки в другій половині XVI ст. мали лише Мазепи, Малевичі, Кежановські, Старкевичі-Чірневські та Черниші. Решта боярства тримало свої маєтки з ласки київських воєвод та білоцерківських старост і лише деякі з них отримали на ті маєтки королівські привілеї вже на початку XVII ст. (наприклад, Лесовичі). Враховуючи ці факти, доходимо висновку, що Мазепи належали до впливової верхівки білоцерківського боярства. Про це більше див.: Чернецький Є. Білоцерківський замок: фортифікація, система оборони та події до року 1648. — Біла Церква: Вид. О. Пшонківський, 2003. — С.106—117.

Миколай Нецевич мешкав у Старокотарській волості князів Ружинських, яка знаходилася в Ковельському повіті. Рід радунських бояр Нецевичів, до якого він належав, користувався гербом Яніна. Однак, після шлюбу на початку XVIІ ст. з князівною Глушею Ружинською, Миколай Нецевич та його нащадки почали користуватися гербом Нечуя, до якого належали князі Ружинські
(Герасименко В. Нарис з історії роду Нецевичів // Генеалогічні записки Українського геральдичного товариства. — Біла Церква: Видавництво ТОСК, 2001. — Випуск ІІ. — С.105—107).

Близькість цих гербів є дійсно промовистою, адже інші члени роду Курцевичів, як видно на прикладі герба князя Олександра Курцевича, мали досить відмінні варіанти герба Курч. На аргумент, що князь Дмитро Булига-Курцевич міг видати за котрогось з Мазеп Курцевичівну з іншим варіантом герба Курч, відповімо: за всіх обставин саме князь Дмитро мав приймати нового родича до родового герба Курцевичів, тому його варіант Курча був і більш актуальним для нових членів цього гербового роду.

Окрім прихильності князя Януша Острозького, необхідної князю Йоні для отримання такої прибуткової «батьківської» посади, не були б зайвими і родинні зв’язки з чільними представниками білоцерківського земянства та боярства, які могли б клопотатися перед князем Острозьким про таку милість Курцевичу.

Герасименко В. Родовід князів Курцевичів… — С.63.