Representatives of secret and transparent diplomacy at the hetmanship of І. Mazepa (1687–1709)
Новицький Григорій Ілліч
(бл. 1676 — після 1727)
Один із синів відомого компанійського полковника доби І. Мазепи І. Новицького Григорій навчався у Києво-Могилянській колегії. Митрополит В. Ясинський дякував 25 вересня 1696 р. його батьку за добре виховання сина , який показував приклад у навчанні. Спудей писав додому шанобливі листи, демонструючи свої знання латини, Св. Письма . 1699 р. Г. Новицький був обраний префектом Старшої студентської конгрегації . 1700 р. він поставив свій підпис під скаргою митрополиту В. Ясинському на обмежування дії магістрату щодо студентства .
Г. Новицький згодом розпочав службу військовим канцеляристом у Генеральній військовій канцелярії . Є відомості, що він очолив компанійський полк . Своєму наближеному І. Мазепа 1708 р. доручив бути резидентом при польському коронному гетьманові Адамові Сенявському , який вагався, кому служити — Петру I чи Карлу XII. Оскільки представник гетьмана схиляв його до останнього, то після поразки мазепинців підпав під арешт. Г. Новицького як «изменника» та свояка П. Орлика взяли під караул і відправили на заслання спочатку в Москву, а з 1712 р. — в Сибір.
Про те, що це була як на той час вельми освічена й неординарна людина підтверджує праця «Короткий опис про народ остяцький» , яку мазепинець написав на засланні 1715 р., вивчаючи побут, звичаї тубільців. Її автор у передмові поділився думками про те, чому йому спало на думку зайнятися цією справою: «Узриш, яко странник бедствующий и пришлец, его же не желание любопытства ниже о всяких вещех искателство видения введе сімо, но брани смущения междоусобныя и времен злоключение предаша неволи; неволя же, общое приятелище многих узников, жилище и ужилище, царственную показа Сибірь, в ней же пребивание мое и самое состояние неволи яви творить, яко не о хитросоплетении риторского добровіщения время удобно упражнятися, но повседневно обучение» . Тобто Г. Новицький наголошував, що взявся за наукове заняття не як допитливий мандрівник, а через вимушені обставини неволі, у якій він прагнув відчути себе вільним хоча б у пізнанні дійсності. «Быстрость ума человеческого в мгновение ока всю подсолнечную обходити» , — зазначав автор про переваги свободи розуму.
Можливо, одним із натхненників його праці був митрополит Тобольський і Сибірський, поет та філософ І. Максимович, який фактично теж потрапив з Чернігова за рідних-мазепинців до Сибіру . Разом з ним Г. Новицький їздив проповідувати православ’я, займався місіонерською діяльністю.
Після смерті І. Максимовича та його наступника Ф. Лещинського у Тобольськ очолити митрополичу кафедру прислали чернігівця А. Стаховського. Як і попередники, останній турбувався про поширення освіти, православ’я у Сибіру. Одним із його активних помічників став Г. Новицький. Орієнтовно після 1727 р. митрополит призначив репресованого українця у Кондинську волость наглядачем за виконанням новохрещеними православних звичаїв . Невдовзі під час однієї з поїздок його вбили остяки .
У «Короткому описі про народ остяцький» зустрічаємо не тільки цікаві історичні, географічні, етнографічні екскурси, спостереження, подробиці автора, а й зразки його поетичної творчості. Вірш з «Передмови до читача» якоюсь мірою є пророчим:
«Неволя ми смерть, се есть воскреснуть желаю.
Живо тело гроб ми есть, всегда умираю.
Скорб и печаль тяжцы умерщвляют,
В живом тело смертельным прахом покривают.
Но содержай сердце в руцех своих, Боже,
Еже елико хощет, створити може.
Перклони к сей полезной странным благостине
От плачевной глубины здешной палестине.
Возвести нас, плачевних странников бедственных,
Аки воскресит з мертвых скорбми умерщвленних» .
Попри трагічні і сумні реалії заслання, Г. Новицький не занепадав духом і зумів створити працю, яка стала цінним першоджерелом у пізнанні історії побуту, життя сибірських народів. Завдяки цій роботі ім’я мазепинця по-справжньому воскресло із забуття. Додамо до цього, що «Короткий опис…» спочатку був видрукуваний у перекладі полоненого німця, драгунського капітана І. Мюллера у 1721 р. у Гамбурзі (без посилання на автора) . У Росії ж рукопис Г. Новицького вийшов друком 1884 р.
Примітки
Заруба В. Охотницьке (наймане) військо на Лівобережній Україні в останній чверті XVII століття // Записки наукового товариства ім. Тшевченка (далі ЗНТШ). — Львів, 1993. — Т. CCXXV. — С. 235.
Мацьків Т. Листування Івана Мазепи з Адамом Синявським // Український історик. — 1981. — № 1—4. — С. 198.
Харлампович К. В. Малороссийское влияние на великорусскую церковную жизнь. — Казань, 1914. — Т. 1. — С. 852.
Краткое описание о народе остяцком, сочиненное Григорием Новицким в 1715 году. — Спб., 1884. (Памятники древней письменности и искусства. — Вып. 53).
Сандалюк О. Св. Іоанн Максимович, митрополит Тобольський і Сибірський та його рід // Українська генеалогія: теорія, методологія, історія та практика. Матеріали I генеалогічних читань пам’яті Вадима Модзалевського. — К.: Інститут історії України НАНУ, Центр генеалогічних досліджень (м. Київ), 1996. — С. 121.
Pages: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17
Related articles:
- First years of Ivan Mazepa hetmanship —
- Secret mission of Solomon, Mazepa’s agent, (1689–1690) to Warsaw with assistance request —
- Gun art foundry in Hetmanship at the times of Ivan Mazepa governance —
- Ivan Mazepa as viewed by contemporaries —
- Relations of Ivan Mazepa with Walachia and Moldova authorities (according to the unpublished letters of the hetman dated 1691–1700) —
