Representatives of secret and transparent diplomacy at the hetmanship of І. Mazepa (1687–1709)

Згура (Стигліїв, Гречанін) Тимофій
(? — 1708)

Генеральний суддя Василь Чуйкевич на допиті 14 липня 1709 р. повідомив, що Згура користувався особливим довір’ям у І. Мазепи, і ніби гетьман наказав греку наглядати за ним . Невідомо, коли Т. Згура з’явився в Україні. Скоріш за все він належав до греків, які переселилися до Ніжина. Він мав там двір , в якому, очевидно, й мешкав. Т. Згурі належали маєтності в Яготинській сотні Переяславського полку . У глейті (проїжджому листі) від 8 січня 1700 р., виданому І. Мазепою, згадувався Зкгурустинович , значний військовий товариш, який їздив посланцем гетьмана до Молдавії . Але це, певно, був не Т. Згура, а якийсь його родич. Бо у листі І. Мазепи до боярина Ф. Головіна від 20 травня 1703 р. повідомлялося, що гетьман «утратилем Зигуру Стилевича (которого послалем был до Юсуп Сараскер силистрийского паше) через запорожцов разбойников в семидесятом числе собравшихся и около Богу и Днестра всяких людей розбиваючих, якии спостигши его Зигуру на урочищи Сухом Ягорлику, до смерти забили» .

З дипломатичними дорученнями від гетьмана у Туреччину їздив і Згура. Так, Г. Головкін інформував 9 червня 1708 р. Петра I: «Получили мы на сих днях писмо от гетмана Мазепы, в котором пишет, что посылал он человека свокго Згуру до Сераскера — паши Силистрийского с комплементом и со взаимным подарунком и з словесным оправданием в обидах, Белогородцкой орде починенных. А в самом деле посылал он, гетман, его, чтоб подлинно проведал о всяком поведении тамошнем, а наипаче теперь во время бытности тамо послов неприятельских Швецкого и Полского, которые, как он, Згура, сказывал ему, гетману, что с версту от Бендера в одном селе стоят и частые с Сераскером конференции имеют» .

Посланець І. Мазепи прощупував грунт для співпраці османів з українцями у звільненні України. Дещо пізніше І. Мазепа відкрито просив допомоги у Туреччини у війні мазепинців проти Московії. Гетьман наділив свого довірника орендою на Білоцерківщині . Також він доручав йому проводити фінансові операції. На Бендерській комісії зазначалося, що «гетьман велів через Згуру виміняти звичайну монету на дукати» . Ніжинський грек-довірник І. Мазепи помер у кінці 1708 р. у Ромнах , тодішній резиденції Карла XII та І. Мазепи.

Примітки

Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського (далі ІР НБУВ). — Ф. 61. — Спр. 1802. — Арк. 69.

Материалы для отечественной истории. — Т. 2. — С. 245.

Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба. — Нью-Йорк, 1960. — С. 150.

Мицик Ю. З документації гетьмана Івана Мазепи // Сіверянський літопис. — 1997. — № 3. — С. 105.

Там само.

Эварницкий Д. Источники для истории запорожских козаков. — Владимир, 1903. — Т. 1. — С. 951.

Письма и бумаги императора Петра Великого. — М.-Л., 1946. — Т. 7. — Вып. 2. — С. 824.

І Р НБУВ — Ф. 61. — № 1804. — Арк. 86.

Возняк М. Бендерська комісія по смерті Мазепи// Мазепа. Збірник. — Варшава, 1938. — Т. І. — С. 126.

Костомаров Н. Руина. Мазепа. Мазепинцы. — М., 1995. — С. 741.

Pages: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17

Ivan Mazepa