Естонський історичний музей (м. Таллінн, Естонія)
Естонський історичний музей веде свій початок від ХІХ ст., коли в країні з’явився інтерес до національної історії. Однією з перших приватних колекцій, які склали основу цього зібрання, стала приватна колекція співробітника талліннського муніципалітету Йоханна Бурхарта. Йього колекція Mon Faible (моя слабкість) була заснована 1802 року. З часом колекція увійшла до складу Провінційного музею Естонського літературного товариства, заснованого у 1864 р. У 1911 р. музей перемістили до спеціально викупленого для цього палац на вулиці Кохту, на склоні погорбу Тоомпмеа. Невдовзі музей перетворився на культурний центр, який формивав смаки та погляди талліннських городян. У часи Естонської республіки (1918−1940) музей зберігав свою позицію, а його колекція продовжувала зростати. У 1940-му родці, коли Естонія увійшла до складу СРСР, у музеї відбулися великі зміни. Він був націоналізований та перейменований на Державний історичний музей Естонської РСР. Після набуття незалежності музей отримав статус національного, але й сьогодні одним з найцікавіших відділів музею залишається колекція Й. Бурхарта, у складі якої зберігається надзвичайно цікавий експонат, що має відношення до українського гетьмана І. Мазепи.
- Рахівниця. За легендою, вона належала І. Мазепі. XVII−XVIII ст. Шкіра, метал, кістка.
