Прес-реліз прес-конференції, що відбулася 22 січня 2008 року

РІК ГЕТЬМАНА МАЗЕПИ: ВИПРОБОВУВАННЯ ІСТОРІЄЮ І ПОЛІТИКОЮ

В Україні створено і вже діє Громадський комітет з відзначення 300-ї річниці Повстання за незалежність України під проводом Івана Мазепи та Полтавської битви (1708–1709)

Про його плани і конкретні дії говорили Учасники прес-конференції:

• професор Володимир Панченко, голова Громадського комітету з відзначення 300-ї річниці Повстання за незалежність України під проводом Івана Мазепи та Полтавської битви;
• В’ячеслав Брюховецький, почесний президент НаУКМА, голова оргкомітету Міжнародної наукової конференції “Іван Мазепа та його доба”;
• отець Юрій Мицик, професор;
• Кирило Галушко, директор Центру ім. В. Липинського.

ПРЕС-РЕЛІЗ
громадського комітету з відзначення 300-ї річниці
Повстання за незалежність України під проводом Івана Мазепи
та Полтавської битви (1708–1709)

На 2008 рік припадає відзначення епохальної дати української історії, яка опиниться в центрі уваги всіх вітчизняних ЗМІ, громадськості та політичних сил, в т.ч. й сусідньої Росії: 300 років тому під час Північної війни 1700–1721 рр. гетьман Іван Мазепа зробив визначальний історичний вибір, заперечивши панування Росії Петра І на українських землях і уклавши союз з шведським королем Карлом ХІІ. Метою його виступу мало стати відновлення нашою країною незалежності, втраченої після смерті попереднього великого гетьмана – Богдана Хмельницького.

Відповіддю царя Петра І стала церковна анафема Мазепі, різанина у гетьманській столиці – Батурині, жорстокі катування і страти українських патріотів, перше знищення Запорозької Січі. Трагічним фіналом тих подій стала Полтавська битва 1709 р., коли спільна справа України і Швеції була програна і наша країна майже на три століття втратила можливість здобуття незалежності.

Події трьохсотрічної давнини залишили глибокий слід в історії України, Росії та Швеції. Тож їх чергове відзначення може стати очевидним приводом для нагнітання політичних пристрастей замість усвідомлення належних історичних уроків. Існує загроза численних політиканських спекуляцій на історичні теми, гучних кон’юнктурних заяв, сутичок – причому далеко не лише словесних.

Саме усвідомлення цих очевидних (і недалеких у часі) ризиків спричинило появу нашого громадського комітету, котрий був створений аж ніяк не за бажанням котроїсь з гілок державної влади чи «певних політичних сил». Комітет об’єднує представників провідних наукових та освітніх інституцій України – Інституту історії України НАНУ, Національного університету «Києво-Могилянська академія», Інституту української археографії та джерелознавства НАНУ та багатьох ін. представників громадськості. Українські науковці усвідомлюють свою відповідальність перед суспільством за надання об’єктивної оцінки тим давнім подіям, які сьогодні набувають очевидної актуальності.

Серед конкретних дій Комітету можна назвати звернення до Президента України з проханням відзначити на державному рівні виступ Івана Мазепи за незалежність України, організація представницької міжнародної конференції у жовтні 2008 р. (у Києві та Полтаві) за участю вчених України, Швеції, Росії, публікації у столичній і регіональній пресі. Ми вважаємо, що торішні наші зусилля не минули марно: Указ Президента України №955/2007 від 9 жовтня 2007 р. враховує й наші пропозиції. Випускається належна довідкова історична література, створено інформаційний інтернет-сайт (http://www.mazepa.name), де ми подаємо фрагменти історичних праць, біографії, публіцистичні статті, що разом дають адекватне та всебічне висвітлення подій 1708–1709 років.

На часі науковцям звернутися до журналістів: чи свідомі вони того, яка суспільна відповідальність ляже на них цієї осені – у вирі псевдоісторичних політичних пристрастей, вимахувань “переможними” прапорами на могилах загиблих 300 років тому, намаганні створити привід для чергових “політичних криз”?

МАЗЕПИН ВИБІР

Рік тому в пресі можна було прочитати, що міністри культури і президенти України та Росії висловили готовність «спільно відзначати 300-ліття Полтавської битви». Спільно – це як?

Володимир ПАНЧЕНКО: Тоді виникли побоювання, щоб ці історичні події не стали «розмінною монетою» в руках політиків. Події нашої історії повинні відзначатися з належною гідністю. І не за чиїмось, а за українським сценарієм. Склали план з 14 пунктів. З Міжнародною конференцією «Мазепа та його доба», виданням популярних книг для школярів, студентів, викладачів і всіх бажаючих. З науковими (за графіком) десантами в обласні центри для популяризації цієї теми.

В інтернеті про гетьмана Мазепу й досі інформація: «кавалер ордена Иуды» та риторика (сервер «Партії регіонів»): «Чему научит жизнь Мазепы новое поколение? Идти напролом во имя своих корьістньїх целей, ради карьерьі предавать друзей, Родину, народ? Заискивать перед сильними, топча слабих й шагая через их трупьі? Ни-чего себе примерчик для подражания, черт его побери!» Ну, просто «нема ради».

В'ячеслав БРЮХОВЕЦЬКИЙ: Постать і доба Івана Мазепи подавалися російською історіографією однобічно. Ця постать однозначна для України в кінцевому результаті. А ті події надзвичайно важливі для самоідентифі-кації української нації. Готуємо міжнародну наукову конференцію, де в центрі буде тільки Мазепа з його концепціями, ідеями, політичними ходами. Хочемо провести у День Києво-Могилянської академії (15 жовтня), випускником і великим меценатом якої був гетьман Мазепа. А потім у Полтаві. І так задати тональність відзначенням.

Деякі полтавці і тепер повторюють: «Полтавська битва — це наша слава»...

Кирило ГАЛУШКО: Для історичної пам'яті росіян «Полтава» означає день величі, слави, початок імперії. Вони, безперечно, святкуватимуть. Для шведів це день скорботи, найбільша воєнна катастрофа, її сприймають як історичний урок, який дозволив уникнути участі у двох світових війнах. Для Української національної держави — це катастрофа. На полі Полтавської битви є пам'ятник російським воїнам, шведам від росіян та шведам від співвітчизників. Але немає загиблим близько 5 тисячам українських козаків. (Та й ця цифра стала відома від шведських археологів.) Тому влітку 2009-го плануємо не «святкування слави», а вшанування пам'яті убієнних.

Є багато портретів Івана Мазепи, але не на всіх — справді Мазепа. Який відповідає його образу?

Кирило ГАЛУШКО: Ось цей портрет Івана Мазепи в латах з Андріївською стрічкою, з Дніпропетровського художнього музею (копія портрета 1700 року) — один з найпрезен-табельніших і найкращих. Переважній більшості громадськості він не відомий. Саме так він виглядав значний період свого гетьманування і блискучої кар'єри.

Після 300 років ганьби («Іуда, зрадник, потвора, анафема!») настав час широко показати, ким Мазепа був для українського народу та історії України. Де про це з точки зору сучасності можна прочитати?

Кирило ГАЛУШКО: Дуже добрі книжки «Іван Мазепа» професора, отця Юрія Мицика. А також «Іван Мазепа у запитаннях і відповідях» Ольги Ковалевської. Там відповіді на все, що би хто хотів спитати про Івана Мазепу, але боявся це зробити. Докладно: кого «зраджував», кого ні. Як жив, з ким спілкувався, його друзі, однодумці, вороги. Тут він і як Національний Герой, «ікона», як надзвичайно цікавий персонаж, що яскраво виділявся на тлі своєї доби, і як звичайна людина. — Про нього накопичилося дуже багато стереотипів. Зокрема: поляк, католик, уніат. Мабуть, люди ставили собі чітку мету: не з ясувати істину, а вигадати побільше негативу...

Юрій МИЦИК: Я православний церкви Українського Патріархату. Нікому не ворог і мені не образливо, що хтось іншої конфесії. Мазепа православний. З волинської української шляхти, народився на Білоцерківщині. Оточення православне. Мати черниця. Сестра, тітка, небога були черницями. Дуже багато в роду священиків. У його оточенні було шість святих, тісно контактував із Дмитрієм Ростовським. І походження, і виховання, й діяльність не розходилися з православною церквою. Є багато книжок, де показано, як він словом і ділом служив православній церкві: був щедрим покровителем, будував багато церков, і зі своєї кишені, зокрема. Видав Євангеліє арабською в Сирії. Є його дари в Єрусалимі Гробу Господньому. Є щедрі дари Константинопольській Патріархії, вони й досі там є. Мазепа народився і помер православним.

За що ж тоді анафема?

Юрій МИЦИК: Анафема, історично, виноситься людям, які залишили православну церкву, прикриваються православ'ям, але перейшли в іншу віру. Мазепі виголосили анафему не за речі, несумісні із званням православної людини, а з політичних міркувань. За це анафем не виголошують. Факт початку XVI ст.: Папа Римський воював з Венецією — оголосив анафему жителям Венеціанської республіки. А війна закінчилася — зняв. Московський Патріархат також проголосив анафему не з церковних інтересів. Петро І наказав — тут же склали сценарій і тут же «провернули».

У 1918-му році, за держави Скоропадського, була колективна панахида по Мазепі. Це вже свідчило, що прокляття Мазепи не дійсне в очах українців...

Юрій МИЦИК: Є дані, що тодішній святий Патріарх Тихін Мос-ковський благословив зняти анафему з Мазепи. Але він помер і до Собору не дійшло. Київський Патріархат підкреслив 1994-го року, що не виносив цю анафему і вважає її недійсною. Таку ж пози цію займають Українська православна церква в Канаді, США, які перебувають під омофором Константинопольського Вселенського патріарха. Ще 1959-го року митрополит Іван Огієнко благословив поминати Мазепу в церквах як Героя українського народу, Мазепу вже тоді ніхто не називав ворогом. Зупинка за Московським Патріархатом і Синодом. З нагоди роковин варто прохати Патріарха Філарета, предстоятелів УАПЦ, УПЦ Московського Патріархату Володимира Сабодана провести у визначений день панахиду у всіх церквах. Щоб православні помолилися і за гетьмана Мазепу, як за будь-якого православного християнина. В очах православної церкви ця людина заслужена і до неї слід ставитися з пошаною.

Заслужена і в інших царинах...

Юрій МИЦИК: Недавно я «заліз» у XX століття, в якому народився (також у Білій Церкві!) видатний український режисер Деслав (він же Славченко) — лауреат Оскара у 1938-му році. Нагороду вручили у Голлівуді за найкращий фільм. Деслав знімав у Голлівуді, Франції, Португалії, Іспанії. З'ясовується, був у нього задум зняти фільм про Мазепу. І головну роль дав згоду зіграти видатний ураїнсь-кий актор Джек (Джон) Пеленс — Іван Палаг-нюк, який недавно помер і є зіркою Голлівуду. Ну, хто, скажіть, знає про наших «оскаро-носних» режисерів, тим паче, які планували поставити фільм про Мазепу?

Чи справді були такими, як їх вільно трактують, стосунки Івана Мазепи та його хрещениці Мотрі Кочубей?

Ольга КОВАЛЕВСЬКА: Переконання, що в гетьмана та його хрещениці був роман, не відповідає дійсності. Щоправда, сила почуттів змусила зважитися й порушити перед ієрархами церкви питання про можливість такого шлюбу, а у батьків дівчини офіційно просити її «руки та серця». Але коли батьки відмовили і Мотря втекла до гетьманського палацу, то гетьман відправив її' назад у супроводі російського полковника Григорія Анненкова. Батьки видали її заміж за Семена Чуйкевича, сина керівника Генеральної військової канцелярії. Припускають, що наприкінці життя Мотря була ігуменею Ніжинського жіночого монастиря. Стосунки старого гетьмана і молодої батуринської красуні залишилися коректними.

Які нагороди отримав гетьман упродовж життя?

Ольга КОВАЛЕВСЬКА: За вірну службу царю найвищу відзнаку Московської держави, орден св. Андрія Первозванного (8 лютого 1700 р. нагороджений, а 5 листопада 1708 р. позбавлений). 1707 р., як союзник у війні зі шведами, найвищу нагороду Речі Посполитої — орден Білого Орла. Існують відомості, що 1 вересня 1707 року за розпорядженням австрійського цісаря Иосифа І Мазепу наділено гідністю князя Св. Римської імперії — однією з найвищих нагород Австрії.

Які причини спонукали гетьмана перейти на бік Карла XII у 1708 році?

Ольга КОВАЛЕВСЬКА: Він сам виклав їх у листі стародубському полковнику І.Скоропадському: «...ворожа влада московська останнім часом має намір забрати під своє володіння малоросійські міста, пограбувати й вигнати з них обивателів і наповнити їх своїми військами... прибрати до своїх рук гетьмана, генеральних старшин, полковників і запровадити в тиранську неволю, затим усіх козаків перетворити на драгунів, стерти зовсім зі світу ім'я запорозьке й поневолити навіки весь малоросійський народ». Тобто: порушення Московською державою прав і вольностей Війська Запорозького, обмеження гетьманської влади, введення в українські міста московських військових залог, ліквідація української етнічної окремішнос-ті через асиміляцію... Протистояти цьому доступними йому методами він уже не міг. Під тиском і за підтримки старшини наважився на повстання.

А привід для розриву з московським царем?

Ольга КОВАЛЕВСЬКА: Мазепа просив надати хоча б 10 тисяч війська для захисту, якщо Карл XII піде на Україну, а Петро І відмовив дати бодай 10 чоловік. Це не лише образило гетьмана, а й дало підставу вважати таку відповідь порушенням зобов'язань. Петро І свідомо відмовився боронити українські території, як того вимагали договірні зобов'язання між Україною-Гетьманщиною та Московською державою. Він мав Україну за розмінну карту у власній грі.

Навіщо росіяни знищили Батурин?

Ольга КОВАЛЕВСЬКА: За оволодівання умами українців Петро І наввипередки з Мазепою вів «війну маніфестів». А також вдавався до деморалізуючих заходів. Зокрема, до жахливого терору, залякування козаків і мирного люду. Цьому мало послужити й знищення Батурина «до ноги».

Який вигляд мав обряд позбавлення Мазепи гетьманства?

Ольга КОВАЛЕВСЬКА: Позбавлення булави відбувалося заочно. У Глухові, де перебував монарх, спорудили ешафот, опудало, зачитали довгий текст про благодіяння Петра, довіру царя до гетьмана та невдячність останнього. Потім опудало потягли на шибеницю. Так в Україні гетьманства раніше не позбавляли.

Чи були в гетьмана однодумці?

Ольга КОВАЛЕВСЬКА: За час правління він намагався сформувати команду впливових високоосвічених, яскравих особистостей, їх було майже 120 — неординарних постатей, очільників з Правобережної та Лівобережної України. Так що повстання не було одноосібною акцією, це — міф російської, а потім радянської історіографії.

Чи існували гетьманські скарби?

Ольга КОВАЛЕВСЬКА: За матеріалами Бендерської комісії, у розпорядженні Мазепи були дуже великі козацькі кошти, але він витрачав їх на державні потреби. Численні храми, світські та духовні книги, пам'ятки багатьох ремесел, що розвивалися в Україні й дійшли до нас (гаптування, ливарництво, золотарство, зброя рство). Найбільший скарб, який дійшов до нас, — те, що Україна стала незалежною.

Якою економічно він бачив Україну?

Ольга КОВАЛЕВСЬКА: Є матеріали, зроблені на прохання Меншикова — людини, яка намагалася загарбати Мазепині маєтки, аби оцінити його капітал. Там є описи села Степанів-ського: школа, лазня, три церкви, тричі на рік ярмарки. Мешканці села на 3-5 років звільнені від сплати податків, бо новопосажена слобода. Це село — найкращий варіант того, як Мазепа бачив розвиток України. Чи багато таких сіл в Україні сьогодні? Можна ж порівняти...

Як світ оцінив постать Мазепи?

Ольга КОВАЛЕВСЬКА: Як загадкового супротивника Петра І. Перелік художніх творів у світовій літературі, творів живопису, гравюр на честь Мазепи, музичних творів, постановок на театральних сценах, перелік фільмів, присвячених Мазепі, займає декілька сторінок книги «Іван Мазепа у запитаннях і відповідях».

Чи на належному, а не на задвірках, місці в Полтаві встановлять пам ятник Мазепі?

Володимир ПАНЧЕНКО: Є пропозиції: біля Музею Поле полтавської битви, Іванова гора та центр Полтави. Вирішувати суспільству. Треба оголошувати конкурс, залучати громади.

В Указі Президента є пункти щодо фінансування заходів, які дають можливість більше дізнатися про Мазепу і його добу.

Володимир ПАНЧЕНКО: Вийшов перший том (із трьох) документів про ту добу. Приступаємо до моніторингу експозицій. Приклад Музею Полтавської битви: вчені не розписали тематику експозицій —процвітає «апологія Петра І». В обласних і районних музеях про Мазепу або нічого, або лайка. Недавно у Бердичеві й Дніпропетровську сам це бачив. Музей у Полтаві створювався ще за Сталіна, 1949 року. У реконструйованому музеї буде закладено нову концепцію: «Україна й українське козацтво у Північній війні». Є пропозиції підготувати серію марок, конвертів із зображенням Мазепи. Власне, є можливість кожному, хто хоче щось сказати і зробити, прилучитися до цієї шляхетної справи.

А відзняті ще 91-го року кілька науково-популярних фільмів? Чому не використовуються? А 100 серій «Невідомої України»?

Володимир ПАНЧЕНКО: Я був консультантом, але сам не знаю, де їх подивитися...

Ми ще не маємо сучасного фільму про Мазепу, яким наші батьки тримали його у своїй пам'яті: могутній державний діяч з головною державницькою ідеєю. Могутній полководець і політик, не зважаючи ні на що...

В'ячеслав БРЮХОВЕЦЬКИЙ: Хочу повернутися до фільму «Молитва про Мазепу». Це фільм художній, з баченням Іллєнка. Переконаний, колись цей фільм показуватимуть у всіх кіноакадеміях світу як зразок новаторства в кіно. Він був закроєний на геніальний фільм. І я знаю, як з нього зробити геніальний (сміється), але боюся, щоб Іллєнко не набив.

Записала Галина КРИВЕНКО