Іван Мазепа

Биховець Іван Рошкевич

Самійло Величко одним з джерел свого «Літопису» назвав щоденник Самуїла Зорки, що потрапив до нього від друга — канцеляриста Сильвестра Биховця. Батько останнього Іван Биховець «був за канцеляриста при тогобічних чигиринських гетьманах і там переписав собі той діаріуш діянь Хмельницького» 1. Не виключено, що перед цим у віці 16—18 років він брав участь у національно-визвольній війні рядовим козаком. До таких припущень нас підштовхує «Реєстр війська Запорозького», в якому під 1649 р. у Ніжинському полку згадується Іван Биховець2. У 1665 р. І. Брюховецький посилав генерального осавула Я. Лизогуба з канцеляристом-перекладачем І. Биховцем до калмицького хана Аюки з проханням надати допомогу у війні з поляками 3. Дипломати, як повідомляє Лизогубівський літопис, затягли «калмыков, которых 6000, и припроводили к гетману» 4.

Підпис Івана Биховця як «підписка військової канцелярії» зустрічаємо під статтями вибору Дем’яна Многогрішного у 1669 р. 5.

У купчій за 1671 р. повідомлялося, що олишівський обиватель Тарас Андрійович продав Івану Рошкевичу Биховцю хутір 6. Очевидно, йдеться про хутір Грабовський 7, що числився за канцеляристом та його родиною. І. Биховець придбав також після 1667 р. млини під Воронежем на річці Османі та заснував слободи під Олишівкою 8.

Після зміщення гетьмана канцелярист перебрався на Правобережжя до Чигирина під стяги П. Дорошенка. Але й тут не було стабільності, надії на мирне життя. У 1674 р. переважна більшість старшини, козаків правобережного гетьманату перейшла на Лівобережжя. Пішов з ними й І. Биховець. І. Самойлович час від часу використовував здібності недавнього дорошенківця, зокрема знання останнім мови ординців. Так, у 1677 р. гетьман послав його до калмицьких тайшів з проханням надіслати війська для спільної участі у Чигиринському поході 9.

Іоаникій Галятовський у «Скарбниці потребній», описуючи чудеса святої Богородиці, згадував І. Биховця як «козака полку Ніжинського» 10 У 1675 р. йому наснився сон, ніби до нього в Олишівку приїхав «челядник з Батурина… и о(т)дал ему три листы з печатью архимандриты Черніговского Єлецкого, книги сии автора, на которой печати архимандричыи суть инсигнія нарысованы полица чворогранястая з выображенєм успения пресвятой Богородицы» 11. Наступного року І. Биховець відвідав Єлецький монастир, де й розповів про видіння.

Служба в Чигирині (був писарем у суді при П. Дорошенку 12), літературні вправи канцеляриста зблизили І. Биховця з І. Мазепою. У Криму його вважали найближчим до гетьмана 13. Є свідчення того, що вже у 1693 р. він називався значним військовим товаришем 14.

І. Биховець виконував різні дипломатичні завдання І. Мазепи. Відомо, що 17 серпня 1697 р. старий гетьманський посланець розвозив наказ містам на Дніпрі та Пслу 15.

У 1704 р. гетьман доручив йому реалізацію важливої дипломатичної місії у Криму. Про неї І. Биховець докладно оповів у своєму «Діаріуші», своєрідному звіті про почуте, побачене, адресованому як І. Мазепі, так і московським урядовцям (копія нотаток направлялась до Москви). Гетьманський посланець зустрічався з Кримським ханом Селім-Гіреєм, до якого 1691 р. направлявся Петрик з проханням допомоги Гетьманщині. «Тоді хан говорив, — зазначав автор нотаток, — що в листі гетьман до нас писав, те є відомо, що маєш з усного наказу — кажи нам» 16. Згадані слова підтверджують неофіційні контакти І. Мазепи з правителями Криму. І хоча «Діаріуш» не афішує із зрозумілих причин таємних повідомлень, прохань Батурина, видно, що гетьман використовував нагоду обмінятися важливою для нього інформацією, вивідати найближчі плани ханства. «Відаю я, що ти є близький чоловік у пана гетьмана, — підсумував розмову з гетьманським посланцем Селім-Гірей, — і якщо то правда, що гетьман до нас писав і що ти говорив, хай так буде. Амінь» 17. І. Биховець під час візиту до візира чув, як «луччі бусурманські абизи-аги, беї, салтани говорили…: «Щасливі козаки, що мають розумного гетьмана собі» 18.

Мазепинський дипломат, як видно з його нотаток, добре знав становище у Криму, Польщі, володів мовою ординців, бо «сам з ними перекладав» 19. У ході своєї місії він подбав про визволення з неволі багатьох українців.

На жаль, як склалася подальша доля цієї неординарної особистості, нам невідомо. Історик О. Лазаревський висунув припущення, що олишівський сотник Семен Биховець був сином Івана Биховця 20.

---

Примітки

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17

Схожі публікації:

1. Взаємини Івана Мазепи з господарями Валахії та Молдови (за недрукованими листами гетьмана 1691–1700 рр.) — В’ячеслав Станіславський
2. Гетьман Іван Мазепа та Запорозька Січ: від непорозумінь до союзу — В’ячеслав Станіславський
3. Нова стаття у «Публіцистиці» — www.mazepa.name
4. Вірші Н. Поплонського р. 1691 — Олександр Оглоблин

Поділіться думкою

Ім’я обов’язкове

e-mail (обов’язкове, не розголошується)

Сайт

XHTML: Дозволені теґи: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Текст з картинки нижче

Я хочу стежити за дискусією, сповіщайте мене по e-mail