Матеріал підготовлено Ольгою Ковалевською

Сучасники про Івана Мазепу

Де Ля Невіль. Записки про Московію. 1689 р.

"Цей князь з обличчя негарний, але людина дуже освічена і прекрасно говорить латинською мовою. Він родом козак і був на дворі короля Казимира..."

Див.: Січинський В. Чужинці про Україну. – К.: Довіра, 1992. – С.120

Російський резидент у Польщі. 1700 р.

"Изо Львова апреля 15-го числа по календарю польському, будто из за Днепра пришла ведомость к пану краковскому такая, что гетман Иван Степанович Мазепа, и полковники приехали назад из столицы московской… И то сказывают, что он Мазепа был во францужском уборе; и будто по указу царского величества велел бороду себе оголить, чтоб лутче бояр до сего обычаю и убору мог привесть…"

Див.: Станіславський В.  До питання про зовнішність Івана Мазепи  // Сіверянський літопис. – 2006. - №. 3 – С. 21-22.

Жан Балюз. Лист 1704 р.

"З Московщини я поїхав на Україну, країну козаків, де був кілька день гостем володаря Мазепи, що держить найвищу владу в цій країні. … Колись він, хоч козак, але знатного шляхетського роду, мав надворну рангу при королі Казимирі. Батько мій і він зналися добре, навіть я замолоду бачив п.Мазепу, гарного й стрункого, при дворі (польському)...
Загалом він дуже любить оздоблювати свою розмову латинськими цитатами й щодо перфектного й досконалого знання цієї мови може ривалізувати з найкращими отцями ієзуїтами. Мова його взагалі добірна й чепурна, правда, як розмовляє, бо більше любить мовчати та слухати інших…
Володар Мазепа вже поважного віку, на яких десять літ старший від мене. Вигляд у нього суворий, очі блискучі, руки тонкі й білі, як у жінки, хоч тіло його міцніше, ніж тіло німецького рейтара, й їздець із нього знаменитий.
Він дуже поважний у козацькій країні, де народ, загалом свободолюбний і гордий, мало любить тих, що ним володіють. Привернув Мазепа козаків до себе твердою владою , великою воєнною відвагою й розкішиними приняттями в своїй резиденції для козацької старшини. Я був свідком такого приняття, в якому багато дечого на польський зразок.
Розмова з цим володарем дуже приємна, він має великий досвід у політиці й, у протилежність до московців, слідкує й знає, що діється в чожоземних країнах. Він показував мені свою збірку зброї, одну з найкращих, що я бачив у життю, а також добірну бібліотеку, де на кожному кроці видко латинські книжки."

Див.: Іван Мазепа. – К.: Веселка, 1992. – С.76.; Січинський В. Чужинці про Україну. – К.: Довіра, 1992. – С.120 – 124.

Повідомлення зі шпалт тижневика "Europaische Fama" 1704, 1706 рр.

Козаки "… стоять під командою їхнього вождя Мазепи, котрий завдяки своїй спритності і великому воєнному досвіду, має у світі вже велику славу"…

Даниїл (Даніель) Крман. Історія (Historia ablegationis dni superintendentis Danielis Krmann et dni Samuelis Pohorszky ad regem Svecieae Carolum XII). 1708 р.

"Муж літами понад сімдесятку, з суворим обличчям, зложеним на козацький звичай, учений в латинській, польській і руській мові, власник великих достатків. (Про зовнішність)
…Гетьман уже над гробом та хоче ще покласти свої сили і кров за добро своєї України. Всі присутні однодумно згодилися на план гетьмана заприсягли тайну і розійшлися… (Про мотиви та плани гетьмана перейти на бік Карла ХІІ)
… Побачили ми гетьмана Мазепу, що їхав на прекрасному коні: він у пишнім уборі виїхав був рано до битви; король його похвалив, але велів йти до багажів (обозу – О.К.), щоб шанував своє життя, коли й так здоров’я слабе… (Про події під Полтавою)"

Див.: Січинський В. Чужинці про Україну. – К.: Довіра, 1992. – С.131-133.

Максимілян Емануїл. Реляція.
(Принц вюртемберзький, учасник походу Карла ХІІ. 1708 р.)

"Мазепа не робив своєю особою жадного вигляду, був на тіло худорлявий, невисокий, а на голові мав повно кучерів або польських кіс, проте він у своєму віці (тоді йому було понад 60 років) виказував також іще вогненний дух та добрий розум."

Див.: Січинський В. Чужинці про Україну. – К., „Довіра”, 1992. – С.151

Георг Нордберг.
(Історіограф Карла ХІІ. 1708 р.)

"Мазепа середнього росту, худорлявий, хоча йому близько 70 років, очі в нього бистрі і зберегли весь свій вогонь і всю їх жвавість, вуса має на польську моду."

Карл ХІІ.
(Шведський король. 1708 р.)

"Побачив чоловіка, котрого кожний крок і кожний рух свідчили про дуже високу культуру і про незвичайно вироблені товариські форми."

Йоганн Барділі.
(Шведський офіцер. 1708 р.)

"Ваші очі полонили його білі руки, тонкі, повні грації, та його горда голова з білими пуклями, довгі обвислі вуса, а понад усім цим величність, яку зглагіднювала елеганція."