Сергій Павленко. Представники таємної та прозорої дипломатії за гетьманства І.Мазепи (1687-1709 рр.)

Один із синів відомого компанійського полковника доби І. Мазепи І. Новицького Григорій навчався у Києво-Могилянській колегії. Митрополит В. Ясинський дякував 25 вересня 1696 р. його батьку за добре виховання сина 1, який показував приклад у навчанні. Спудей писав додому шанобливі листи, демонструючи свої знання латини, Св. Письма 2. 1699 р. Г. Новицький був обраний префектом Старшої студентської конгрегації 3. 1700 р. він поставив свій підпис під скаргою митрополиту В. Ясинському на обмежування дії магістрату щодо студентства 4.

Г. Новицький згодом розпочав службу військовим канцеляристом у Генеральній військовій канцелярії 5. Є відомості, що він очолив компанійський полк 6. Своєму наближеному І. Мазепа 1708 р. доручив бути резидентом при польському коронному гетьманові Адамові Сенявському 7, який вагався, кому служити – Петру I чи Карлу XII. Оскільки представник гетьмана схиляв його до останнього, то після поразки мазепинців підпав під арешт. Г. Новицького як "изменника" 8 та свояка П. Орлика взяли під караул 9 і відправили на заслання спочатку в Москву, а з 1712 р. – в Сибір.

Про те, що це була як на той час вельми освічена й неординарна людина підтверджує праця "Короткий опис про народ остяцький" 10, яку мазепинець написав на засланні 1715 р., вивчаючи побут, звичаї тубільців. Її автор у передмові поділився думками про те, чому йому спало на думку зайнятися цією справою: "Узриш, яко странник бедствующий и пришлец, его же не желание любопытства ниже о всяких вещех искателство видения введе сімо, но брани смущения междоусобныя и времен злоключение предаша неволи; неволя же, общое приятелище многих узников, жилище и ужилище, царственную показа Сибірь, в ней же пребивание мое и самое состояние неволи яви творить, яко не о хитросоплетении риторского добровіщения время удобно упражнятися, но повседневно обучение" 11. Тобто Г. Новицький наголошував, що взявся за наукове заняття не як допитливий мандрівник, а через вимушені обставини неволі, у якій він прагнув відчути себе вільним хоча б у пізнанні дійсності. "Быстрость ума человеческого в мгновение ока всю подсолнечную обходити" 12, - зазначав автор про переваги свободи розуму.

Можливо, одним із натхненників його праці був митрополит Тобольський і Сибірський, поет та філософ І. Максимович, який фактично теж потрапив з Чернігова за рідних-мазепинців до Сибіру 13. Разом з ним Г. Новицький їздив проповідувати православ’я, займався місіонерською діяльністю.

Після смерті І. Максимовича та його наступника Ф. Лещинського у Тобольськ очолити митрополичу кафедру прислали чернігівця А. Стаховського. Як і попередники, останній турбувався про поширення освіти, православ’я у Сибіру. Одним із його активних помічників став Г. Новицький. Орієнтовно після 1727 р. митрополит призначив репресованого українця у Кондинську волость наглядачем за виконанням новохрещеними православних звичаїв 14. Невдовзі під час однієї з поїздок його вбили остяки 15.

У "Короткому описі про народ остяцький" зустрічаємо не тільки цікаві історичні, географічні, етнографічні екскурси, спостереження, подробиці автора, а й зразки його поетичної творчості. Вірш з "Передмови до читача" якоюсь мірою є пророчим:

Попри трагічні і сумні реалії заслання, Г. Новицький не занепадав духом і зумів створити працю, яка стала цінним першоджерелом у пізнанні історії побуту, життя сибірських народів. Завдяки цій роботі ім’я мазепинця по-справжньому воскресло із забуття. Додамо до цього, що "Короткий опис…" спочатку був видрукуваний у перекладі полоненого німця, драгунського капітана І. Мюллера у 1721 р. у Гамбурзі (без посилання на автора) 17. У Росії ж рукопис Г. Новицького вийшов друком 1884 р.

1 Горобець В.М. Новицький Григорій Ілліч (? – після 1720 р.) // Києво–Могилянська академія в іменах. XVII–XVIII ст. – К. Видавничий дім "КМ Академія", 2001.– С. 393.

2 Там само.

3 Там само.

4 Хижняк З.І. Києво–Могилянська академія. – К.: Вища школа, 1981. – С. 132.

5 Горобець В.М. Новицький Григорій Ілліч. – С. 393.

6 Заруба В. Охотницьке (наймане) військо на Лівобережній Україні в останній чверті XVII століття // Записки наукового товариства ім.Тшевченка (далі ЗНТШ). – Львів, 1993. – Т. CCXXV. – С. 235.

7 Мацьків Т. Листування Івана Мазепи з Адамом Синявським // Український історик. – 1981. – № 1–4. – С. 198.

8 Материалы для отечественной истории.– К., 1855. – Т. 2. – С. 245.

9 Харлампович К.В. Малороссийское влияние на великорусскую церковную жизнь.– Казань, 1914. – Т. 1. – С. 852.

10 Краткое описание о народе остяцком, сочиненное Григорием Новицким в 1715 году. – Спб., 1884. (Памятники древней письменности и искусства. – Вып. 53).

11 Там само. – С. 10

12 Там само.

13 Сандалюк О. Св. Іоанн Максимович, митрополит Тобольський і Сибірський та його рід // Українська генеалогія: теорія, методологія, історія та практика. Матеріали I генеалогічних читань пам’яті Вадима Модзалевського. – К.: Інститут історії України НАНУ, Центр генеалогічних досліджень (м. Київ), 1996. – С. 121.

14 Краткое описание о народе остяцком. – С. V.

15 Там само.

16 Там само.

17 Там само. – С. VI.

Представники таємної та прозорої дипломатії за гетьманства І.Мазепи (1687–1709 рр.)

Новицький Григорій Ілліч
(бл. 1676 – після 1727)

Представники таємної та прозорої дипломатії за гетьманства І.Мазепи (1687–1709 рр.)

Новицький Григорій Ілліч (бл. 1676 – після 1727)

Новицький Григорій Ілліч
(бл. 1676 – після 1727)